У зв'язку з
прийняттям 19 листопада 2014 року постанови Кабінету Міністрів України № 631, якою через зміни до Переліку спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними
рівнями спеціаліста і магістра, "міжнародне право" (7-8.03020201), "правознавство"
(7-8.03040101) та "правоохоронна діяльність" (7-8.03040201) віднесено
до спеціальностей "за якими фахівці здобули вищу юридичну освіту".
Хоча постанова покликана усунути існуючі перед тим непевності щодо закріпленого
в низці нормативно-правових актів поняття "вища юридична освіта".
Відразу по її опублікуванню почали озвучуватися питання, щодо реального
правового значення внесених змін, насамперед їхньої дії в часі, відтак статусу
дипломів за спеціальністю "міжнародне право", одержаних до набуття чинності постановою
№ 631.
Безумовно видатна
заслуга постанови № 631 полягає саме у внесенні остаточної ясності в
питання, що саме вважати "юридичною освітою", але аж ніяк не
коригування самого поняття "юридична освіта". До названої постанови
мали місце безпідставні, але непоодинокі намагання тлумачити постанову Кабінету
Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 787, якою затверджено
вищезазначений перелік, у тому ключі, що лише спеціальності галузі знань
"право" (0304) — "правознавство" та "правоохоронна
діяльність" — належать до юридичної освіти, але не "міжнародне право",
віднесене до галузі знань "міжнародні відносини" (0302). З цього
помилкового тлумачення можливі намагання зробити висновок, наче постанова
№ 631 "розширила" коло юридичних спеціальностей, додавши до
нього міжнародне право.
Буквальне
прочитання дотеперішньої редакції постанови № 787 та затвердженого нею
переліку не дає для цього жодних підстав відносити чи не відносити до юридичної
освіти міжнародне право, рівно як і правознавство з правоохоронною діяльністю:
у тексті просто відсутній сам прикметник "юридичний". Постанова
просто ніяк це питання не вирішувала, будучи документом з питання організації
вищої освіти. Чинне законодавство так само жодного рішення не містило,
наприклад частина четверта статті 64 Закону України від 7 липня 2010
року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" містить тавтологічну за формою дефініцію:
"...вищ[а] юридичн[а] освіт[а] — вища юридична освіта, здобута в Україні
за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища
юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в
іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом
порядку...". Спеціальності "правознавство" та
"правоохоронна діяльність" перебували відтак у становищі абсолютно
тотожному "міжнародному право": жодних чітких нормативних підстав
записувати їх до юридичної освіти не існувало так само. Тож за описаною вище
"логікою" можна поставити під сумнів і "юридичність"
дипломів за всіма трьома
спеціальностями, виданими до постанови № 631.
Авжеж такі
спекуляції безпідставні й алогічні рівно як і всі попередні намагання поставити
під сумнів приналежність до юридичної освіти міжнародного права. За відсутності
конкретних нормативних указівок для віднесення до вищої юридичної освіти
керуватися доводилося змістом освіти,
а не шифром спеціальності.
Постанова № 631 нічого не змінила по суті, а лише усунула формальні зачіпки для
надуманих інтерпретацій. Зроблено це було надзвичайно виважено й грамотно з
технічного погляду, що є беззаперечною заслугою причетних працівників Кабінету
Міністрів, Міністерства освіти і науки України, також Інституту держави і права
імені В.М. Корецького. Тож власники дипломів з міжнародного права, так
само як і з правознавства та правоохоронної діяльності мають бути певні, що
юридичної точки зору їхня вища освіта безперечно юридична.
