International Legal Protection of Ukrainian Interests

The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine

The Ministry of Justice of Ukraine

Ukrainian Association of International Law

Institute of International Relations

Taras Shevchenko National University of Kyiv

are jointly organizing the International Scientific-Practical Conference

«International Legal Protection of Ukrainian Interests»

August 28-29, 2014

Kyiv, Melnykova Street 36/1, Hall of the Academic Council

1. Means of international adjudication as instruments for the protection of the interests of Ukraine on the international arena. 

1)   Increase in the variety of means of international adjudication as a feature of modern international law.

2) The importance for Ukraine to resort to means of international adjudication: legal and political aspects.     

2.  Institution of proceedings in the International Court of Justice (ICJ).     

1)  Russia and the ICJ: issue of jurisdiction. The case Georgia v. Russia and its implications for Ukraine.  

2) The ICJ jurisdiction and the Ukrainian-Russian conflict.   Possibility of Ukraine’s recourse to the ICJ instituting proceedings against the Russian Federation. Recognition of the ICJ jurisdiction by Russia. Subject-matter of the possible case in the ICJ.

3)  The prospects of seeking the ICJ advisory opinion. Subject-matter of the ICJ advisory opinion.  

4)   Importance of the ICJ advisory opinions. Possible positive implications of the potential ICJ advisory opinion with respect to the Ukrainian issue.

3. European Court of Human Rights (ECHR): the Ukrainian perspective.     

1) The analysis of current pending applications of Ukraine to the ECHR. The contribution of the ECHR to the solution of the Ukrainian crisis.    

2)   Importance of the ECHR decisions and their influence on the international relations in the light of the ECHR decisions in cases Georgia v. Russia and Cyprus v. Turkey.  

3) The rationale to establish the coordination body or department for assisting citizens eager to file individual complaints against Russia.    

4. Protection of economic interests of Ukraine.    

1) Stockholm arbitration as a stage of «gas war».

2) Possible recovery of damages from Russia.    

3) Issue of lost investments in the Autonomous Republic of Crimea.    

4) Perspective of Ukraine’s application to the WTO for protection of domestic producers’ interests in the trade war with Russia. Recent complexity of trade relations with the Republic of Belarus.

5.   International Criminal Court: prospects for Ukraine. The ratification of the Rome Statute.

6. Other means of international adjudication to be used by Ukraine (namely, possible recourse to the International Tribunal for the Law of the Sea).

7. Filing lawsuits by the representatives of Yanukovych’s regime before the international courts for the protection of their own interests with a view to call off sanctions: the need for a consistent position of Ukraine.

8. The potential recourse to countermeasures by Ukraine against the Russian Federation. Countermeasures application mechanism. Potential political, economic and legal consequences of countermeasures application against the Russian Federation.     

Co-counsels of the organizing committee:

Pavlo Klimkin, Minister for Foreign Affairs of Ukraine

Pavlo Petrenko, Minister of Justice of Ukraine

Leonid Hubersky, Rector of Taras Shevchenko National University of Kyiv

Executive Secretary:

Alexander Zadorozhny, Head of the Presidential Council of the Ukrainian Association of International Law, Head of the IIR International Law Department of Taras Shevchenko National University of Kyiv

The organizing committee is planning to publish a collection of papers (Ukrainian and English versions) before the commencement of the conference. Please send your papers for publication in Ukrainian or English up to 1 author’s sheet (approximately 18 pages) and applications for participation to the following e-mail: alexander.zadorozhny2012@gmail.com.

The requirements for publications are available on the Ukrainian Journal of International Law website – jusintergentes.com.ua.  

The deadline for applications and submissions of papers is August 21, 2014 (included). The participation in the conference in absentia requires the paid publication of a paper subject to the requirements for the publication in the Ukrainian Journal of International Law (jusintergentes.com.ua).

The conference participation is at the participants’ expense. The organizing committee may at its own discretion provide a partial reimbursement of travel and accommodation expenses for some participants and provide assistance with tickets and accommodation booking at participants’ requests filed in advance (!).  

«Інтереси України: міжнародно-правовий захист»

Міжнародна науково-практична конференція МЗС, Міністерства юстиції, УАМП та ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка «Інтереси України: міжнародно-правовий захист»

28-29 серпня 2014 року

м. Київ, вул. Мельникова 36/1, Зала Вченої Ради

1.    Засоби міжнародної ад’юдикації як інструменти захисту Україною національних інтересів на міжнародній арені.

1)   Розширення засобів міжнародної ад’юдикації як характеристика сучасного міжнародного права.

2)   Важливість звернення України до засобів міжнародної ад’юдикації: правова та політична складова.

2.    Питання звернення до Міжнародного Суду ООН.

1)   Росія та МС ООН: питання визнання юрисдикції. Справа Грузії проти Росії та її значення для України.

2)   Юрисдикція МС ООН та українсько-російське протистояння. Можливість звернення України до МС ООН проти РФ. Визнання юрисдикції Суду з боку РФ. Предмет можливого розгляду в МС ООН.

3)   Перспективи звернення до МС ООН за Консультативним висновком. Формулювання питання для запиту щодо Консультативного висновку МС ООН.

4)   Значення консультативних висновків МС ООН. Можливий позитивний вплив потенційного Консультативного висновку МС ООН щодо українського питання.

3.    Європейський суд з прав людини: перспективи для України.

1)   Аналіз наявних позовів України в ЄСПЛ. Вклад ЄСПЛ у вирішення української кризи.

2)   Значення рішень ЄСПЛ та їхній вплив на міжнародні відносини в контексті рішень ЄСПЛ у справі Грузії проти РФ та Кіпру проти Туреччини.

3)   Доцільність створення координаційного органу або департаменту для допомоги громадянам, які бажають подати індивідуальні скарги на РФ.

4.    Захист економічних інтересів України.

1)   Стокгольмський арбітраж як етап «газової війни».

2)   Потенційні можливості стягнення збитків з РФ за завдану шкоду.

3)   Питання втрачених інвестицій в АРК.

4)   Перспективи звернення України до СОТ для захисту інтересів національних виробників у торговій війні з Росією. Загострення торгових відносин із Республікою Білорусь.

5.    Міжнародний кримінальний суд: перспективи для України. Питання ратифікації Римського статуту.

6.    Інші засоби міжнародної ад’юдикації, що можуть бути використані Україною (зокрема, перспективи звернення до Міжнародного трибуналу з морського права).

7.    Звернення представників режиму Януковича до міжнародних судових установ для захисту власних інтересів з метою скасування санкцій: необхідність вироблення послідовної позиції України.

8.    Можливість застосування Україною контрзаходів проти Російської Федерації. Механізми застосування контрзаходів. Потенційні політичні, економічні та правові наслідки застосування контрзаходів проти Росії.

Співголови оргкомітету:

Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Петренко Павло Дмитрович, Міністр юстиції України

Губерський Леонід Васильович, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Відповідальний секретар:

Задорожній Олександр Вікторович, Голова Президентської Ради Української Асоціації міжнародного права, завідувач кафедрою міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка

Планується видання збірки доповідей українською та англійською мовами, тексти доповідей та заявки на участь просимо надсилати в оргкомітет на електронну адресу: alexander.zadorozhny2012@gmail.com.

Тексти до 1 авторського аркушу, 14 шр., 1,5 інт., Times New Roman. Всі поля 2 см. Список літератури після тексту, посилання в квадратних дужках, нумерація джерел в порядку посилання (без повторів).

Остання дата направлення доповіді 21 серпня 2014 року включно.

Участь у конференції за рахунок учасників. Оргкомітет надає сприяння у бронюванні квитків та житла на прохання учасників.

Порушення Слідчим комітетом РФ кримінальних справ проти українських військових, задіяних в ході проведення АТО, не має ніяких юридично-правових підстав і наслідків

Ось вже понад три місяці в Донецькій та Луганській областях триває антитерористична операція, спрямована на встановлення конституційного ладу на всій території України. За цей час військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань України виконали чимало завдань, пов’язаних з визволенням українських міст та інших населених пунктів від збройних бойовиків, які, всупереч вимогам чинного українського законодавства, на підставі ніким невизнаних «референдумів» оголосили про створення «незалежних Донецької та Луганської Народних Республік», які в нашій країні визначені терористичними організаціями.

Захищаючи свою землю, українські силовики виявляють на Сході країни зразки мужності й відваги. Але, як засвідчило спілкування з учасниками АТО, дехто з них занепокоєний фактом того, що в інформаційно-правовому полі представники Російської Федерації чинять спроби підриву правомірності їхніх дій, спрямованих на захист суверенітету та територіальної цілісності України. Прикладом тому є порушені Головним управлінням Слідчого комітету РФ кримінальні справи у відношенні як ніби встановлених, так і невстановлених військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України за фактом обстрілів українських міст та населених пунктів, а також знищення й взяття в заручники російських журналістів.

На думку російських слідчих органів, на Донеччині й Луганщині сили АТО застосовують заборонені засоби й методи ведення війни, тим самим порушуючи Женевські Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни». Враховуючи неможливість звернення за поясненнями з цього приводу до російської сторони і розуміючи чітко виражену позицію Української держави, ми вирішили обговорити правомірність дій представників Слідчого комітету РФ з незалежним експертом, народним депутатом України двох скликань Верховної Ради, кандидатом юридичних наук, професором, членом-кореспондентом Академії правових наук України, президентом Української асоціації Міжнародного права Олександром Вікторовичем Задорожнім.

- Олександре Вікторовичу, як відомо, представники Головного слідчого управління Слідчого комітету Російської Федерації порушили проти українських військовослужбовців кримінальні справи, передбачені ст. 356 КК РФ та у своїй доказовій базі посилаються на порушення ними Женевської конвенції від 12.08.1949 року «Про захист цивільного населення під час війни». Відповідно до норм Міжнародного права як можна оцінити такі дії з боку РФ виключно в юридичній площині?

 - Розпочнемо з того, що такі дії одразу породжують низку питань, пов’язаних з можливістю й правомірністю застосування Слідчим комітетом РФ законодавства Росії на території України. І це можна класифікувати, як втручання у внутрішні справи України.

Так, дійсно, за КК РФ притягання до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за межами території Росії проти інтересів цієї країни або її громадян допускається у випадках, якщо залучення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину за межами РФ передбачено міжнародним договором Росії. Але у Постанові про порушення Слідчим комітетом РФ кримінальних справ відсутня інформація про посилання на порушення міжнародних договорів Росії, крім згаданої Женевської Конвенції від 1949 року та додаткових договорів до неї. Але за ними порушення кримінальної справи за ст. 356 КК РФ можливо у разі збройного конфлікту.

Як відомо, керівництво РФ заперечує наявність збройного конфлікту міжнародного характеру між Україною та Росією, так само як і санкціоноване урядом РФ направлення на територію України для участі в терористичних актах військовослужбовців РФ, бойовиків і найманців. Тому основною версією є кваліфікація Головним слідчим управлінням Слідчого комітету РФ подій у Донецькій та Луганській областях як збройного конфлікту не міжнародного характеру. Такий підхід відповідає і коментарям російських експертів в галузі юриспруденції та міжнародного права.

Але слід зазначити, що Женевські конвенції від 1949 року та Додаткові протоколи до них не можуть бути застосовані до збройних конфліктів не міжнародного характеру. Адже, відповідно до них, держави зобов’язані розшукувати і залучати до судової відповідальності тих, хто несе відповідальність за серйозні порушення та військові злочини. Однак ці зобов’язання виникають виключно у випадку збройного конфлікту міжнародного характеру. Застосування же екстериторіальної дії кримінального закону РФ обумовлено тими обставинами, що іноземні громадяни та особи без громадянства, що не проживають постійно в РФ, не були засуджені за скоєння злочину в іноземній державі, тобто в даному випадку в Україні. Своєю чергою відзначимо, що в Україні присутні норми КК, що відповідають і нормам ст. 356 КК РФ. Відтак Україна у всіх випадках загибелі цивільного населення проводить розслідування та за наявності достатніх підстав – досудове слідство з протягуванням до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів в період проведення антитерористичної операції. Таким чином можна зробити висновок, що РФ на підставі власного кримінального права має юрисдикцію щодо передбачуваних військових злочинів, які можуть бути вчинені в Україні, тільки в частині збройного конфлікту міжнародного характеру, наявність якого, як ми вже зазначали, керівництво цієї країни не визнає. Відтак і права щодо порушення кримінальних справ проти військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України у представників Слідчого комітету РФ не існує.

 - Виходить, що в Російській Федерації порушуються кримінальні справи, які за існуючим міжнародним правом не мають жодних правових наслідків стосовно громадян України, задіяних в ході проведення антитерористичної операції?

 - Саме так.  На територію, зазначену в Постановах про порушення кримінальної справи Слідчим комітетом РФ поширюються суверенітет і юрисдикція України. А на її території, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», проводиться антитерористична операція, яка не є збройним конфліктом. До речі, практика Росії відносно кваліфікації ситуації як контртерористичної операції на Північному Кавказі в період першої та другої Чеченських війн і Дагестані виходить з примату суверенна щодо кваліфікації наявності або відсутності збройного конфлікту. Слід зазначити, що через таку політико-правову позицію Російської Федерації  тлумачення Слідчим комітетом РФ антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях України як збройного конфлікту, не має ані правових, ані політичних підстав та може вважатися застосуванням подвійних стандартів.

Окрім цього, представники Росії наполягають на тому, що під час проведення АТО у збройному конфлікті застосовуються заборонені міжнародним договором РФ засоби й методи ведення бойових дій. Однак дія договорів Російської Федерації породжують міжнародно-правові зобов’язання виключно нею, а не третіми державами. На території України діють міжнародні договори України.

Ще одна правова колізія полягає в тому, що в офіційних документах Слідчим комітетом РФ вказується на те, що ніби скоєння злочину мало місце «в містах Слов’янськ, Краматорськ, Донецьк, Маріуполь та інших населених пунктах, проголошених Донецькою і Луганською Народними Республіками». Хоча насправді зазначені міста знаходяться на території суверенної держави Україна, адміністративно-територіальний поділ якої не передбачає існування ані «ДНР», ані «ЛНР». Дані утворення з точки зору міжнародного права є юридично нікчемними, оскільки вони проголошені в порушення основних принципів міжнародного права (територіальної цілісності, непорушності кордонів) та з порушенням чинного законодавства, відповідно до норм якого, з-поміж іншого, ці «республіки» визнані терористичними організаціями.

Окремо слід відзначити, що і РФ не визнала у встановленому порядку зазначені утворення, і таким чином ця країна в особі державного орану – Слідчого комітету РФ відносно України порушує принцип територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, міжнародні правові зобов’язання щодо боротьби з тероризмом, а також положення ст. 1-3 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією від 1997 року. А використання найменувань терористичних організацій як невизнаних територій в офіційному документі, виданому державним органом РФ – її Слідчим комітетом може трактуватися як порушення норм міжнародного права та тягнути за собою міжнародно-правову відповідальність.

 - Тобто порушення представниками Слідчого комітету РФ кримінальних справ проти українських військових в зоні АТО є протиправними діями?

 - Такі випадки можна кваліфікувати як втручання у внутрішні справи України. Посилаючись на ст. 356 КК РФ, представники Слідчого комітету Росії виходять за межі своїх повноважень щодо порушення кримінальних справ проти українських військових за ознаками злочину, що ніби мають місце в період проведення антитерористичної операції на території України. Це порушує основні принципи міжнародного права, а також суперечить правилам застосування універсальної кримінальної юрисдикції та положенням Женевських Конвенцій і Додаткових протоколів до них. Проведення антитерористичної операції на території України має чітке внутрішнє правове оформлення, а її легітимність визнана міжнародною спільнотою. Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» АТО – це не збройний конфлікт, а комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь. Антитерористична операція передбачає звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою. Під час проведення АТО українські військові мають неухильно дотримуватися вимогам українського законодавства, а у разі скоєння ними злочинів вони нестимуть кримінальну відповідальність знов таки виключно до норм українського, а не російського законодавства.

Вів бесіду начальник відділу прокуратури Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері старший радник юстиції, кандидат юридичних наук Едуард Плешко.