неділя, 27 листопада 2011 р.

Щодо програми дій опозиції сьогодні

Щодо програми дій опозиції сьогодні

Одним з факторів переконливого опонування сучасній владі є наявність у опозиційних демократичних сил позитивної Програми дій. Ця Програма та її квінтесенція (в гаслах та електорально зумовлених скороченнях) може і повинна бути протиставлена сучасній владі і 1)в якості Програми дій опозиції і 2)програми дій парламенту (бажано, в формі конкретних законопроетів) після приходу опозиції до влади осінню 2012 року.

Мета цих нотаток привернути увагу до двох аспектів розробки Програми опозиції – формування змісту Програми і особливості методики її опрацювання та виголошення.

Позитивний зміст програми передбачає аккумуляцію заходів необхідних для нагальної імплементації в державній антикризовій політиці як результат аналізу: 1) негативного досвіду і наслідків управління сучасної владної групи (критика влади, власне опонування), так і 2) свідоме і відверте врахування попередніх прорахунків демократичних сил під час їх знаходження у владі (каяття).

В критиці дій влади важливо зосередитись на антинародному характері її антикризових дій – влада намагається подолати кризу за рахунок суспільства...Уся сукупність дій влади покликана створити проблеми для населення та примусити його витрачати зароблені кошти на подолання цих проблем – насильницьке вилучення 70 мільярдів готівки, що перебуває в обізі та в “заначках” через тотальний міліцейський терор, порушення кримінальних справ, податковий терор...

Особливої уваги потребує критичний аналіз власних прорахунків та недоліків в державному управлінні та політиці під час перебування у владі. Цього вимагає і суспільна свідомість, яка сформулювала основні вимоги до демократичного процесу ще на етапі засвоєння електоральних пріорітетів у 2004 році і підтримки програми “помаранчевої команди”. З цієї точки зору, повернення до нереалізованих гасел та програм помаранчевого періоду могло б виглядати переконливо. Їх демократичний потенціал далеко не вичерпаний і, що більш важливо, отримав безальтернативну широку народну підтримку. Результати ж голосування на президентських виборах 2010 гроку свідчили не стільки про розчарування в цих цінностях, скільки про їх недотримання самим Ющенком. Програмні засади та основні гасла помаранчевого руху в сучасних умовах отримують нове звучання і логічним було б їх адекватне творче продовження та наповнення новим змістом. Це буде зрозуміло народу і з точки зору ностальгічних настроїв та протиставлення сучасного антидемократичного досвіду народним завоюванням 2004-2005 років. Свобода слова, демократизація, реприватизація деяких об”єктів, відсторонення від влади колишніх бюрократів – реальні здобутки раннього помаранчевого періоду. Їх пам”ятають і цінують і нехтувати ними було б некоректно.

З іншого боку, тема каяття потребує детального розкриття не тільки в силу її важливості взагалі. Під час останніх дій влади в намаганні дискредитувати лідерів опозиції були підняті гострі теми що потребують особливого пояснення. Це може бути, при правильному підході, корисним і може сприяти самоочищенню опозиційних сил від випадкових елементів. А це необхідно для згуртування опозиційних сил та звернення на свою сторону електорату, що не визначився у своїх пріорітетах (близько 30%).

Таким чином зміст програми повинен грунтуватися на обєктивному критичному осмисленні як власного політичного досвіду так і на протиставленні антидемократичним діям сучасної влади. Вихід з кризи не за рахунок людей, а для людей!

Методологічна та методична специфіка опрацювання такої програми не може передбачати тільки експертне оцінювання сучасного і попереднього негативного досвіду і збереження її тексту (текстів) в таємниці – до часу. Це буде помилкою з двох причин: 1) нагальна потреба реформування окремих галузей державного управління усвідомлюється і владою і не можна виключати, що влада, можливо, з їй відомих причин (головна – намагання самозберегтися) змушена буде вже зараз реалізовувати деякі з вимог суспільства (пропозицій опозиції) – але важливо, щоб суспільство усвідомлювало, що ініціаторами таких позитивних дій влади є демократичні опозиційні сили; 2) програмі дій опозиції потрібна широка підтримка різних верств населення і на етапі боротьби за електоральні пріорітети напередодні виборів осінню 2012 року і на етапі подальшої державотворчої діяльності нинішньої опозиції у владі – без такої підтримки опозиція сьогодні ризикує дуже скоро перетворитися на ненависну владу та втратити свою підтримку у суспільстві. В нестабільному електоральному полі і за відсутності (за прогнозом) переконливої більшості в наступному парламенті після виборів 2012 року це може бути вкрай небезпечним.

Таким чином, відкритість та інтерактивність процесу опрацювання Програми дій опозиції є необхідним параметром процесу її підготовки.

Фонди суверенного добробуту

Анотація статей, надрукованих у №11, 2008 р. журналу "Фінанси України"

Description: http://minfin.kmu.gov.ua/img/print2.gif

Description: http://minfin.kmu.gov.ua/img/1x1.gif

30.12.2008 | 17:09 | Редакція журналу "Фінанси України"

ГАВРИЛЮК О.В. Інвестиційні фонди: сутність і напрями діяльності

Розробка й реалізація стратегій національного розвитку потребують урахування нових світогосподарських реалій і суб’єктів. Дедалі більшу увагу політиків, практиків, фінансових аналітиків і науковців привертає активізація функціонування суб’єкта глобальної економіки – фондів, що акумулювали масштабні кошти та справляють зростаючий вплив як на національні господарства, так і на світове товариство в цілому. “Фонди добробуту”, “державні інвестиційні фонди” (держінвестфонди), “фонди суверенного розвитку (добробуту)”, “суверенні фонди”, – ці визначення часто зустрічаються в документах і фінансових оглядах міжнародних інституцій, таких як МВФ, ОЕСР, провідних світових банків; вони також активно обговорюються на конференціях і семінарах високого рівня. В Україні, яка попри політичну нестабільність залишається інвестиційно привабливою державою, не виключається можливість появи суверенних фондів. Автором розкрито сутність, напрями функціонування й загрози феномена глобалізації – фондів суверенного розвитку. (С. 47–63)

Концепція Закону України

«Про відкликання народного депутата України (імперативний мандат)»

1. Загальне

1.1. Кількість виборців на підтримку ініціативи відкликати нардепа має бути однаковою як для мажоритарників (пункт 2.1), так і для пропорційників (підпункт «а» пункту 3.1), щоби дотримувався принцип рівного виборчого права. З цією же метою шанси обох категорій урівнюються додатковими умовами:

1.1.1. Підтримка відкликання мажоритарника має походити виключно з кола учасників голосування, яким його обрано (пункт 2.1).

1.1.2. Відкликання пропорційника має бути підтримане керівним органом партії, за виборчим списком якої його обрано (підпункт «б» пункту 3.1).

1.2. Уточнені списки виборців на кожній виборчі дільниці зберігаються в ЦВК не менше п’яти років.

2. Відкликання мажоритарників

2.1. ЦВК ініціює процедуру відкликання нардепа (див. пункти 2.2-2.4) по одержанню не менш як […] звернень про це від громадян (може бути оформлене одним чи кількома зверненнями з нотаріально завіреними підписами не менше […] громадян), внесених до уточненого списку тієї дільниці (див. 0), що входила до округу, від якого обрано відповідного депутата.

2.2. ЦВК утворює окружну виборчу комісію відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України».

2.3. За процедурою, передбаченою для проміжних виборів (можливо, у скорочені строки), окружна виборча комісія організовує голосування щодо питання типу: «Чи довіряєте Ви представництво громадян України, які проживають у … виборчому окрузі, народному депутату …?» Варіанти голосування: «Так», «Ні», [«Утримався»].

2.4. Депутат вважається відкликаним, якщо проти нього (варіант «Ні») проголосує більше 50% учасників голосування в окрузі.

2.5. Якщо депутата відкликано, його мандат припиняється з моменту оголошення результатів і в законному порядку проводяться проміжні вибори для заповнення звільненого місця.

2.6. Якщо відкликання не відбулося, повторне ініціювання процедури відкликання:

2.6.1. не допускається;

2.6.2. дозволяється будь-коли в тому самому порядку (пункт 2.1);

2.6.3. потребує вдвічі (втричі…) численнішої підтримки (пункт 2.1).

3. Відкликання пропорційників

3.1. ЦВК ініціює процедуру відкликання нардепа (див. пункти) по одержанню

1) не менш як [] звернень про це від громадян (може бути оформлене одним чи кількома зверненнями з нотаріально завіреними підписами не менше […] громадян), внесених Державного реєстру виборців, та

2) рішення про це керівного органу партії, за виборчим списком якої його обрано.

3.2. В кожному обласному центрі, а також при МЗС ЦВК утворює комісію, де рівномірно представлені:

1) сама ЦВК;

2) відповідна партія;

3) відповідний депутат.

3.3. Засобами масової інформації максимально широкій аудиторії сповіщають про час і процедуру відкличного голосування.

3.4. Відкличне голосування триває […] днів таким чином:

3.4.1. Друкуються спеціальні відкличні бюлетні та розподіляються між:

1) комісіями та

2) [державними] нотаріусами.

3.4.2. Комісії забезпечують роботу спеціальних пунктів, де кожна особа, занесена до Державного реєстру виборців, може проголосувати щодо питання: «Чи довіряєте Ви представництво громадян України народному депутату …?» Варіанти: «Так», «Ні», «Утримався». Імена виборців записуються, як і дата, час видачі бюлетеня.

3.4.3. Форма голосування за пунктом 3.4.2 схожа на звичайну: урни, кабіни, опускання бюлетенів. По завершенню кожного дня голосування бюлетені передаються до ЦВК.

3.4.4. Параллельно кожен виборець може оформити в нотаріуса відкличний конверт:

3.4.4.1. В порядку таємного голосування заповнений бюлетень запаковується в непрозорий конверт, на якому не повинно бути жодних позначень і який у запакованому вигляді завіряється нотаріусом. Таке завірення не має дозволяти ні встановлення виборця, ні дати, ні часу голосування.

3.4.4.2. Непідписаний конверт вкладається в більший конверт, на якому вказуються особові данні (включно з адресою виборця), адреса ЦВК. Такий конверт теж нотаріально посвідчується.

3.4.4.3. Конверт передається (пересилається поштою) до ЦВК.

3.4.4.4. Оформлення й пересилання пакету безкоштовні для виборця.

3.5. По завершенню заявленого строку (пункт 3.3) ЦВК підраховує голоси:

3.5.1. спочатку звіряються списки осіб, які проголосували, усуваються дублювання, усуваються інші можливі невідповідності;

3.5.2. після цього за спеціальною процедурою, що гарантує збереження таємниці голосування бюлетені виймаються з конвертів і змішуються з іншими бюлетенями;

3.5.3. рахуються голоси за бюлетенями.

3.6. Депутат вважається відкликаним якщо проти нього (варіант «Ні») проголосує така кількість виборців одночасно:

1) більша або рівна його виборчій квоті[1] та

2) більша 50% усіх учасників голосування.

3.7. Якщо депутата відкликано, відбувається його заміщення відповідно до статті 105 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

3.8. Якщо відкликання не відбулося, повторне ініціювання процедури відкликання:

3.8.1. не допускається;

3.8.2. дозволяється будь-коли в тому самому порядку (пункт 3.1);

3.8.3. потребує вдвічі (втричі…) численнішої підтримки (пункт 3.1).



[1] «Кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата (далі — виборча квота), обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, визначеної відповідно до частини шостої цієї статті, на число депутатських мандатів, яке дорівнює 225 (далі — загальна кількість депутатських мандатів у загальнодержавному окрузі)» (виділення привнесене; частина сьома статті 98 Закону України «Про вибори народних депутатів»).