Щодо програми дій опозиції сьогодні
Одним з факторів переконливого опонування сучасній владі є наявність у опозиційних демократичних сил позитивної Програми дій. Ця Програма та її квінтесенція (в гаслах та електорально зумовлених скороченнях) може і повинна бути протиставлена сучасній владі і 1)в якості Програми дій опозиції і 2)програми дій парламенту (бажано, в формі конкретних законопроетів) після приходу опозиції до влади осінню 2012 року.
Мета цих нотаток привернути увагу до двох аспектів розробки Програми опозиції – формування змісту Програми і особливості методики її опрацювання та виголошення.
Позитивний зміст програми передбачає аккумуляцію заходів необхідних для нагальної імплементації в державній антикризовій політиці як результат аналізу: 1) негативного досвіду і наслідків управління сучасної владної групи (критика влади, власне опонування), так і 2) свідоме і відверте врахування попередніх прорахунків демократичних сил під час їх знаходження у владі (каяття).
В критиці дій влади важливо зосередитись на антинародному характері її антикризових дій – влада намагається подолати кризу за рахунок суспільства...Уся сукупність дій влади покликана створити проблеми для населення та примусити його витрачати зароблені кошти на подолання цих проблем – насильницьке вилучення 70 мільярдів готівки, що перебуває в обізі та в “заначках” через тотальний міліцейський терор, порушення кримінальних справ, податковий терор...
Особливої уваги потребує критичний аналіз власних прорахунків та недоліків в державному управлінні та політиці під час перебування у владі. Цього вимагає і суспільна свідомість, яка сформулювала основні вимоги до демократичного процесу ще на етапі засвоєння електоральних пріорітетів у 2004 році і підтримки програми “помаранчевої команди”. З цієї точки зору, повернення до нереалізованих гасел та програм помаранчевого періоду могло б виглядати переконливо. Їх демократичний потенціал далеко не вичерпаний і, що більш важливо, отримав безальтернативну широку народну підтримку. Результати ж голосування на президентських виборах 2010 гроку свідчили не стільки про розчарування в цих цінностях, скільки про їх недотримання самим Ющенком. Програмні засади та основні гасла помаранчевого руху в сучасних умовах отримують нове звучання і логічним було б їх адекватне творче продовження та наповнення новим змістом. Це буде зрозуміло народу і з точки зору ностальгічних настроїв та протиставлення сучасного антидемократичного досвіду народним завоюванням 2004-2005 років. Свобода слова, демократизація, реприватизація деяких об”єктів, відсторонення від влади колишніх бюрократів – реальні здобутки раннього помаранчевого періоду. Їх пам”ятають і цінують і нехтувати ними було б некоректно.
З іншого боку, тема каяття потребує детального розкриття не тільки в силу її важливості взагалі. Під час останніх дій влади в намаганні дискредитувати лідерів опозиції були підняті гострі теми що потребують особливого пояснення. Це може бути, при правильному підході, корисним і може сприяти самоочищенню опозиційних сил від випадкових елементів. А це необхідно для згуртування опозиційних сил та звернення на свою сторону електорату, що не визначився у своїх пріорітетах (близько 30%).
Таким чином зміст програми повинен грунтуватися на обєктивному критичному осмисленні як власного політичного досвіду так і на протиставленні антидемократичним діям сучасної влади. Вихід з кризи не за рахунок людей, а для людей!
Методологічна та методична специфіка опрацювання такої програми не може передбачати тільки експертне оцінювання сучасного і попереднього негативного досвіду і збереження її тексту (текстів) в таємниці – до часу. Це буде помилкою з двох причин: 1) нагальна потреба реформування окремих галузей державного управління усвідомлюється і владою і не можна виключати, що влада, можливо, з їй відомих причин (головна – намагання самозберегтися) змушена буде вже зараз реалізовувати деякі з вимог суспільства (пропозицій опозиції) – але важливо, щоб суспільство усвідомлювало, що ініціаторами таких позитивних дій влади є демократичні опозиційні сили; 2) програмі дій опозиції потрібна широка підтримка різних верств населення і на етапі боротьби за електоральні пріорітети напередодні виборів осінню 2012 року і на етапі подальшої державотворчої діяльності нинішньої опозиції у владі – без такої підтримки опозиція сьогодні ризикує дуже скоро перетворитися на ненависну владу та втратити свою підтримку у суспільстві. В нестабільному електоральному полі і за відсутності (за прогнозом) переконливої більшості в наступному парламенті після виборів 2012 року це може бути вкрай небезпечним.
Таким чином, відкритість та інтерактивність процесу опрацювання Програми дій опозиції є необхідним параметром процесу її підготовки.
