Інтегрованість в Університет має і іншу сторону – ви і ваші діти прийшли сюди отримувати університетстьску освіту!
Це не школа міліції, не школа нотаріусів, не курси бізнесу та не прискорене МБІЕЙ (мастер ов бізнес адміністрейшн) – це університет!
З усіма прикрощами та вадами університетської освіти та її визнаними пріорітетами та потенційними плюсами....
Серед багатьох відвертих плюсів, які ви як студенти університету отримаєте – це приміщення, яке дісталося Київському національному практично випадково після розформування Вищої Партійної Школи при ЦК КПУ. Так, це колишня "нова" будівля ВПШ, яка проектувалась і будувалась під учбовий партійний заклад. Тому і ті технічні і матеріальні можливості – переконливо кращі в усій столиці. Це добро і переваги такого шикарного навчального корпусу викликають, як у нас водиться, і багато проблем. Нашими сусідами до цого часу є Академія Державного управління При Президентові України, яка, хоч і має власні непагані приміщення, вперто не залишає цих і позбавляє нас практично біля 10 (?) аудиторій, що використовуються управлінцями під власні кабінети. І наші сусіди – журналісти. Інстититут журналістики Київського національног університету. Важлива деталь – Інститут журналістики проводить заняття тут в цих приміщення у другу зміну, що починається традиційно о 14 годині. Тому і розклад занять нашого Інституту враховує цю прикру обставину – після другої дня ми практично позбавлені можливості знайти вільну аудиторію для будь яких занять . Але...З іншого боку – може й краще так? Оскільки гарантовано всі академічні прикрощі дня завершуються о 14!
Взагалі стосунки з журналістами у нас складні. Ми - сусіди. І як у нас ,в Україні, водиться між сусідами...Пишуть вони про нас тільки пагане.(дайте посилання на позитивний матеріал і я вибачусь!) Ми тим самим їм і відповідаємо. І вже неписьмово... Колись і емблема на будівлі була тільки наша. Колишній ректор обурився – це не ввічливо відносно журналістів, нехай вони і свою повісять на будівлі, посуньтеся....Вони свою так і не зробили. Нам довелося свою "ІМВ" зняти.І автобусна зупинка так і називається до цього часу – КІМО. І взагалі, журналістів треба примушувати себе любити...Хоча і не всіх. І не завжди примушувати...
Ну, але – вони нам союзники в опорі (і мовчазному і активному) Академії Державного управління, яка всіх нас може звідси (з будівлі на Мельникова!) виселити, оскільки за нею – Президент держави... Але годі про це.
Досить того, що за це приміщення, в тому числі, нам всі заздрять. Зрозуміо, що таке розташування Інституту має і свої вади. І загальні і специфічні! Добігти від зупинки метро - і нижньої і верхньої - не так просто...Парковки для автомобілів немає. Щодо паркування авто і не тільки біля Інституту, але і взагалі в місті Києві – це , зрозуміло, окрема тема... Просто майте на увазі, що ваш дорогоцінний нащадок може не з власної волі а з цієї причини одного дня повернутися додому не на сталевій конячці...І ще раз подумайте про вартість студентського авто в нашій державі і місті...Спортивного комплексу і стадіону немає – не встигли свого часу партійці за “партійні” гроші добудувати. Гуртожиток поруч і непаганий, але дуже-дуже малий, а це, останнім часом, коли ми практично вже не "регулюємо" прийом, створює нам дуже серйозні проблеми з розміщенням некиян...
Досить часто в цьому Залі (мається на увазі Великий Актовий Зал ) проводяться різного роду загальнодержавні заходи – від Загальних Зборів Академії Наук України до виступів закордонних Президентів. В перших ми не беремо участі (і не запрошують нікого, окрім університеських академіків), а на останні запрошують досить часто всіх студентів Інституту, хоч і в якості масовки і, прикро – за рахунок лекцій, але ми цим пишаємося і хвалимося – де б ще студенти побачили “вживу” Медведева (хоч він обрав Червоний корпус!), Пан Гі Муна, Квасьневского, Саакашвілі та інших...
Немає коментарів:
Дописати коментар