Факультет міжнародних відносин вперше в Університеті був створений в 1944 році і проіснував до 1956 – більшовики серйозно сприйняли завдання підготовки спеціалістів для зовнішньополітичного відомства України, яке було створене після завершення Великої Вітчизняної і вступу Української Радянської Соціалістичної Республіки до ООН в якості самостійного члена. В 1971 році Міжнародний відділ ЦК КПРС на чолі з Б.Н.Пономарьовим прийняв рішення розосередити скупчення іноземних студентів з Москви та перемістити значну їх частину в міста мільйонники та університетські центри по всьому СРСР. Академічний досвід та база Київського державного університету імені Шевченка були використані для відновлення факультету міжнародних відносин який був з самого початку орієнтований виключно на навчання іноземних студентів з далеких і не зовсім дружніх СРСР країн, яких можна було вчити науковому комунізму завуальовано під виглядом міжнародних відносин. Плине час і сьогодні вже зовсім по іншому сприймається ініціатива колишнього керівництва Радянської України готувати разом з іноземцями і радянських – українських студентів. ДУМАЄТЬСЯ, ЩО ГОЛОВНЕ БУЛО НЕ В ТОМУ, ЩО ІНОЗЕМНІ СТУДЕНТИ НЕ МОГЛИ САМОСТІЙНО ВЧИТИСЯ, оскільки в цей же час по всьому СРСР було досить прикладів відокремленого навчання іноземців від радянських в межах одних спеціальностей та факультетів. Тодішнє керівництво Української РСР вирішувало створенням факультету Міжнародних відносин та міжнародного права декілька проблем – з одного боку, воно не зовсім було задоволено практикою підготовки спеціалістів з міжнародних відносин в ВНЗ Москви. Багаторічна переконлива монополія Москви (приклад МГІМО – не тільки приклад імперського ставлення до провінції, але і спрямованого усунення міжнародної проблематики з академічного та університетського дискурсу національних провінцій!) Нагадаю, що перші академічні установи в галузі міжнародних відносин (мікроскопічні за розмірами та жебрацькі за фінансуванням порівняно з Московськими та Ленінградськими) були створені в УРСР лише наприкінці 70-х років – Інститут соціальних та економічних проблем зарубіжних країн під керівництвом академіка Шлєпакова А.М. З іншого боку, абсолютно побутова проблема – багато хто з тодішніх можновладців просто не хотів відправляти своїх дітей на навчання в Москву!
Так чи інакше, але факультет МО (МВ)і МП був поновлений в 1971 році (слава Богу і слава тим хто на це наважився!) і в різних статусах та назвах з того часу продовжує існувати в структурі Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. На початку 90-х років підвищення претензій керівництва незалежної держави на кваліфіковані міжнародні діалоги вплинуло і на усвідомлення владою необхідності систематичної і структурованої підготовки кадрів для вітчизняного МЗС. Факультет вирішили перетворити на Інститут. Були, навіть, намагання на найвищому державному рівні відокремити Інститут від Університету, але Президент Л.Д.Кучма відмінив свій же указ з цього приводу досить швидко під впливом до цього часу незясованих кінцево обставин. Інститут за визнанням його ведучої ролі в якості методичного і наукового центру з підготовки кадрів для вітчизняної сфери міжнародних відносин залишився в структурі університету з деякими ознаками автономії (статусом юридичної особи), які практично довгий час не використовувались в реаліях, а за останні роки були і формально ліквідовані. Сього дня –Інститут міжнародних відносин є структурним підрозділом (факультетом) Університету, а його випускники отримують державні дипломи єдиного встановленого МОН України зразка за підписом Ректора Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. Стосовно народної назви Інституту – КІМО, перш за все, недовгий час (менше року) він так називався в 93-94 роках, що і залишилось в памяті пересічного киянина і відтворюється до цого часу в народній лексиці та назвах зупинки на численних маршрутних таксі та , хіба що, ще й в назві неформального інститутського студентського сайту з самим існуванням якого не може погодиться значна частина викладацької громади Інституту.
Немає коментарів:
Дописати коментар