Питання кваліфікації
збройного конфлікту на Донбасі викликає гостру дискусію серед фахівців у галузі
міжнародного права. І в той час, коли наводять аргументи на користь кваліфікації
того чи іншого виду збройного конфлікту, значення власне кваліфікації відходить
на другий план. Доречно було би почати розгляд міжнародно-правової кваліфікації
збройного конфлікту на сході України з теоретичного аналізу (що таке кваліфікація?)
та її практичного значення.
Термін «кваліфікація»
має латинське походження: «qualis» – якість, «facio» – робити, означає
«визначити якість, надати оцінку». Варто зауважити, що даний термін є
багатозначним у широкому розумінні цього слова (рівень фахової підготовки,
характеристика предмету), а з юридичної точки зору означає віднесення вчинків
людей до певних правових категорій[i].
Кваліфікація є
загальнотеоретичним питанням і досліджується, відповідно, загальною теорією
права. Що ж стосується галузевого рівня, то найбільш детально даний термін
розроблений у кримінальному праві.
У кримінальному праві поняття
«кваліфікація злочину» займає ключову позицію. Це процес встановлення
відповідності між фактичними ознаками та ознаками злочину нормативно-правової норми, котра передбачає відповідальність за
скоєне. При цьому варто зазначити, що до уваги беруться не всі ознаки, а
лише ті, які є юридично вагомими. В
Україні законодавчо цей термін так і не було закріплено, однак досить детально
та послідовно дослідженням проблем кваліфікації займається наука кримінального
права. Окремо існує також теорія кваліфікації злочинів, основним завданням якої
є розробка рекомендацій щодо нормотворчої та правозастосовної діяльності.
Зауважимо, що
кваліфікація полягає не лише в юридичній оцінці окремого діяння, а поширюється
і на предмет, потерпілого та наслідки такого діяння.
Деякі науковці
навіть виділяють стадії кваліфікації, до яких відносять: аналіз фактичних
обставин справи, вибір норми, яка має бути застосована, визначення меж дії
обраної норми, здійснення тлумачення та прийняття судового рішення[ii].
Із практичної точки зору, правильна
кваліфікація злочинів є необхідною умовою боротьби зі злочинністю, забезпечення
законності та верховенства права. У свою чергу, неправильна кваліфікація
призводить до порушень прав та інтересів держави та окремих осіб, перешкоджає
здійсненню справедливого правосуддя, викликає недовіру до правоохоронних
органів та державного механізму в цілому. Умовно, при помилковій кваліфікації
невинна людина може бути притягнута до відповідальності, а винна – звільнена.
Термін
«кваліфікація» зустрічається і в міжнародному
приватному праві. У даному контексті під цим поняттям слід розуміти процес
вивчення суб’єктом правозастосування обставин справи та встановлення правової
природи відносин з метою вибору відповідної норми, яка вирішить справу.
Особливо актуальною кваліфікація є для міжнародного приватного права в цілому
та тлумачення колізійної норми зокрема. У такому випадку кваліфікація
стосується формулювання двох складових елементів колізійної норми (об’єму та
прив’язки), а також призводить до виникнення так званого «конфлікту
кваліфікацій». Проблема кваліфікації у міжнародному приватному праві пов’язана
з тим, що юридичні терміни у різних країнах мають різний зміст, а, отже, і
тлумачення. Колізійна норма відсилає до певної системи правовідносин іноземної
держави, і національний суд повинен застосувати це право саме так, як би це
зробив іноземний суд. Особливо яскравими прикладами конфлікту кваліфікацій є
норми щодо правоздатності, поділу речей на рухомі та нерухомі, позовної
давності.
У доктрині
запропоновано декілька шляхів подолання конфлікту кваліфікацій, серед яких
особливого поширення та закріплення на національних рівнях набув спосіб
кваліфікації за законом суду (lege fori). При здійсненні
кваліфікації колізійних норм міжнародних договорів слід дотримуватися вихідних
положень міжнародних договорів та загальних принципів міжнародного права.
Узагальнюючи викладене
вище, можна зробити висновок, що у міжнародному приватному праві кваліфікація
розглядається як елемент тлумачення колізійної норми, а також як правова оцінка фактичних обставин справи.
Від правильної кваліфікації залежить можливість застосування тих чи інших норм
іноземної держави і винесення відповідного рішення, не порушуючи законних
інтересів сторін[iii].
Варто також згадати,
що кваліфікація поділяється на офіційну, яка здійснюється уповноваженими
органами, та неофіційну, здійснену науковцями, яка не має обов’язкового
характеру, але може бути врахована суб’єктами офіційної кваліфікації. На
національному рівні з суб’єктами кваліфікації все зрозуміло.
Що ж стосується
міжнародного рівня, то тут, очевидно, таким суб’єктом виступає зокрема Міжнародний Суд ООН, рішення якого
відповідно до пункту «d»
ст. 38 Статуту МС ООН є джерелами міжнародного права. У практиці даного Суду
вже є рішення по справі «Нікарагуа проти США», у якому було доведено факт
непрямої агресії та встановлено, що США несуть відповідальність за «планування,
керівництво та підтримку» бойовиків «контрас». Саме на цьому рішенні може
ґрунтуватися міжнародно-правова оцінка дій Росії на Донбасі.
Міжнародний комітет Червоного Хреста, хоч і має великий авторитет у світі, однак не має повноважень надавати
правову кваліфікацію збройним конфліктам. Саме тому надана 23 липня 2014 року
оцінка ситуації на Сході України як неміжнародного конфлікту носить формальний
характер. Дана заява була зроблена виключно з метою розпочати свою місію на тій
території. Більшість неурядових організацій взагалі відмовляються надавати
будь-яку оцінку збройного конфлікту на Донбасі, мотивуючи це своєю
неупередженістю та незалежністю.
На нашу думку,
використання кваліфікації збройного конфлікту на Донбасі лише з метою встановлення
застосування тих чи інших норм міжнародного гуманітарного права є занадто
вузьким. У боротьбі за «правильну» кваліфікацію в рамках виключно цієї галузі
права ми можемо виграти цю невелику битву, але програти всю війну. Кваліфікація
цього збройного конфлікту вимагає комплексного підходу та застосування всіх
можливих засобів як вищевказаного міжнародного гуманітарного права, так і
загального міжнародного права з доведенням того факту, що між Україною та РФ –
агресивна війна Російської Федерації проти України, що ведеться на території
України!
[i] Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник
(Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.) / За ред. М. І.
Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – С. 15.
[ii] Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации
преступлений. – М., “Юридическая литература”, 1972. – С. 17; Навроцький В. О.
Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – С.
72.
[iii] Міжнародне
приватне право. Загальна частина :
підручник / ред.: А. С. Довгерт, В. І. Кисіль. – К. : Алерта, 2012. – 376 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар